Сьогодні у моїх роботах можна побачити характерний почерк, який відрізняє мене серед інших професійних тату-майстрів. Часто люди впізнають мої татуювання ще до того, як побачать ім’я майстра. Для мене це один із головних показників сформованого стилю — коли робота починає жити окремо та є впізнаваною.

Але так було не завжди.

• Як і більшість майстрів, на початку свого шляху я пробував усе. Це нормальний етап для кожного. На старті тобі цікаві різні техніки татуювання, стилі, підходи. Ти хочеш навчитися всьому одразу. Але приблизно на третьому році роботи настає момент, коли потрібно поставити собі головне питання: «Ким я хочу стати в індустрії татуювання?»
• Саме цей період (від трьох до п’яти років роботи) я вважаю одним із найважчих у професії тату-артиста. Тому що в цей момент майстер або починає формувати власний напрямок, або продовжує розпорошуватися, беручи все підряд.
• Я завжди дотримувався думки, що глобально існує лише три основні напрямки: black & grey (чорно-біле татуювання), графіка та колір. Усе інше — це похідні форми та змішані стилі. І головне завдання майстра — якнайшвидше зрозуміти, до якого з цих стилів належиш ти.

Чим довше ти відкладаєш це рішення — тим менше часу ти пробудеш на вершині.

Сумнів дуже сильно гальмує професійний ріст.

• Отже, я обрав стиль black & grey, але за наступною схемою: оберіть стиль і, що б не сталося, не беріть інші роботи, як би вам не хотілося, навіть якщо цього хочуть клієнти. Це було складно, особливо на початку. Через певний час ви вже не зможете повернутися до інших стилів.
• Я зрозумів одну важливу річ: якщо постійно відволікатися на інші стилі — ти ніколи не зможеш повністю зануритися у свій. Унікальний стиль тату формується лише через довге повторення одних і тих самих дій, помилок, пошуків та експериментів.
  Коли я остаточно визначився з напрямком, це закрило приблизно 50% внутрішніх питань. Далі почався наступний етап — пошук власного почерку та авторської техніки.
• У цьому мені допомогли тату-фестивалі, в яких я почав брати участь уже з шостого місяця роботи, і саме це стало відправною точкою для розвитку мого стилю. Особливо у великих проєктах та масштабних реалістичних роботах на спині.
  У той період мене постійно хвилювало одне питання: як давати максимально рівний тон на великих площинах тіла без просадок і плям?

Більшість майстрів тоді вкрашували пігмент круговими рухами.

Але мені не подобалася текстура та нерівномірність такого способу. Тому я почав шукати інший підхід.

• Так поступово сформувався мій маятниковий рух і техніка напилення невеликими позиціями раунд-магнума. Це дозволило мені перекривати великі ділянки шкіри рівним, щільним і контрольованим тоном. З часом ця техніка татуювання стала частиною мого стилю.
• Але будь-яка техніка має свою ціну. Розвиваючи цей підхід, я почав помічати, що він поступово віддаляє мене від наддрібної деталізації. Рухи стали більш широкими та розкидистими. Деталізація почала переходити у спрощені форми та живописні силуети.
• І саме тоді я зрозумів важливу річ: мій стиль народжується не через копіювання деталей, а через текстуру, глибину, контраст і загальне відчуття роботи у чорно-білому реалізмі.
• Моя техніка частково пожертвувала деталями, але натомість дала мені впізнаваність, живописність та власний характер у роботах. Стиль не можна придумати чи створити за один день.
• Він формується з тисяч годин роботи, помилок, сумнівів, технічних пошуків та чесного розуміння того, ким ти хочеш бути.

Шлях сам приведе тебе до власного стилю. Головне — визначитися, в якому напрямку ти дійсно хочеш іти: black & grey, графіка чи колір!